7 клас
Урок № 8
Тема: Водні маси, їх властивості.
Океанічні течії.
ІV. Вивчення
нового матеріалу.
1. Поняття про водні маси.
2. Властивості водних мас. ( Робота в групах)
( Учні працюють з
підручником та заповнюють таблицю «Характеристика типів водних мас Світового
океану»
Отже, у Світовому океані формуються значні об’єми води з
певними властивостями – водні маси. Властивості водних мас змінюються залежно
від глибини та місця їх формування.
В місцях
зіткнення різних типів водних мас відбувається деяка зміна їх властивостей
внаслідок змішування, або ж такого фізичного явища як дифузія.
-
Давайте пригадаємо,
що таке дифузія?
Дифузія – явище проникнення (поширення) частинок однієї
речовини між частинками іншої.
( Учень читає вірш)
Коли заходиш до кімнати,
Не можеш зразу ти впізнати
Той запах, що навкруг літає.
Але розумний учень знає:
Причина запаху – це явище дифузії,
Що спричиняє запашні ілюзії.
Якщо купатися ти забажаєш,
У ванну солі трішки насипаєш.
Якогось масла запашного,
Або відвару трав’яного.
І тут фізичне явище дифузії
Відразу створює реальний світ ілюзії,
Що ти пірнаєш в морі, океані,
А не лежиш в звичайній, теплій ванні.
Досліди, що демонструють
явище дифузії в рідинах.
Якщо налити в посудину
розчин мідного купоросу (блакитного кольору), а зверху акуратно, не допускаючи
перемішування, налити чисту воду, то можна помітити, що спочатку досить чітка
межа між водою і мідним купоросом з часом стає все більш розмитою. Якщо продовжувати
дослід протягом тижня, ця межа зовсім зникне, і рідина в посудині стане
рівномірно забарвленою.
Додаткова
інформація. ( Повідомлення учнів)
В Світовому океані проявляються й інші явища,
пов’язані з рухом води та процесом дифузії.
Субмаринні води — підземні води,
що містяться у відкладах морського та океанічного дна.
Системи гідрогеологічних
структур дна окраїнних морів у більшості випадків являють собою
субмаринні артезіанські басейни.
Їх основу складають субмаринні та прибережно-шельфові артезіанські басейни з
гідрогеологічним розрізом континентального типу.
У субмаринних басейнах водоносні горизонти з прісними і слабосолонуватими
водами нерідко залягають під верхніми водоносними горизонтами із солоними
водами. Розташовані субмаринні басейни між складчастими областями
Субмаринні
води, що мають водообмін з континентами
Ці системи є субмаринними частинами
континентальних гідрогеологічних резервуарів, тобто є перехідним різновидом, і
охоплюють прибережні шельфові зони та материкові схили крупних акваторій. У
прибережній та шельфовій зонах розвантаження підземного стоку здійснюється
через субмаринні джерела пластового типу в закарстованих та тріщинуватих
породах, часто розосередженим шляхом, у проникних рихлих відкладах або у
вигляді перетікання через слабопроникні донні осади. Значна частина підземного
стоку із суші в моря та океани широким фронтом фільтрується вздовж берегової
лінії і приникає в межі шельфу на різних відстанях при вклинюванні водоносних
горизонтів.
Материкові схили вивчені значно гірше шельфів.
Але можливість розвантаження в них вод, які поступають із суші, підтверджується
даними морського буріння на значному віддаленні від берега. При дослідженнях
мінералізація у водах відмічалась 0,7 – 1,5 г/дм3. Підземний водообмін суші та моря не обмежується рухом води з континентів
в море і розвантаженням на його дні. Спостерігається і зворотний рух морських
вод у відклади суші і їх розвантаження на поверхню. Значні коливання рівнів морів і океанів призводять до циклічності
підземного стоку із суші в море із моря
на сушу.
За рахунок живлення морськими водами
функціонує багато солоних джерел узбереж. Мілководні внутрішні моря практично в
межах всієї акваторії перебувають під впливом материкових вод, які беруть
участь в загальному кругообігу води. Скоріш за все, підземні води витрачаються
шляхом висхідної фільтрації та наступного розвантаження через дно в море.
Найбільш ймовірними каналами такого розвантаження є зони крупних регіональних
розломів.
Субмаринні води, не пов’язані з континентами .
У всіх океанах
континентальне підніжжя та глибоководні жолоби поступово змінюються плоскими
рівнинами. Глибина океану тут досягає 5-6 км. Типовий розріз океанічної кори
має такий вигляд: верхня осадова товща дна океану складається з глинистих,
кременистих шарів і карбонатних мулів, які чергуються між собою. Розріз
витриманий за площею, а потужність товщі рідко перевищує 1 км.
Фундаментом є базальтовий
шар потужністю близько 2 км, а нижче простежується шар потужністю до 6 км, який
складений серпентинітами. Основною особливістю глибоководної частини ложа
океанів є відсутність гранітового шару, що обумовлює невелику потужність океанічної
кори порівняно з континентальною. На жаль, у гідрогеологічному відношенні
глибинні субмаринні водоносні системи зовсім не вивчені. Вони характеризуються
специфічними умовами формування підземних вод в осадовій товщі, яка зазнає, з
одного боку, значний тиск стовпа океанічної води, а з іншого – охолоджуючий
вплив цієї води, що поширюється до глибини 2-3 км.
У результаті вертикальної
фільтрації (як низхідної, так і висхідної) та дифузійного переносу речовини за
геологічний час відбувається вирівнювання концентрації пластових та океанічних
вод; дуже близьким, хоча і не за всіма компонентами, стає склад тих та інших.
Субмаринні гідротермальні води
Субмаринними
гідротермальними системами називають геологічні структури на дні океанів та
морів, де активно проявляються гідротермальна діяльність, пов’язана з аномально
високим привнесенням тепла із земних надр текучим теплоносієм. Постачальником
тепла з глибин передбачається висхідний потік гарячих вод. Особливості формування підводних
гідротермальних систем пояснюється новою глобальною тектонікою: від рифтових
зон в обидва боки під дією конвекційних течій, які діють подібно стрічці
конвеєра, океанічні плити розсовуються (спредінг) та по краю океану на межі з
континентальною корою заглиблюються на глибину до 120 км під континентальні
плити. Субмаринні гідротермальні системи, на відміну від континентальних, не
пов’язані з атмосферою. Вони перекриті товщею морських (океанічних) вод. За
геологічною будовою, гідродинамічними та гідрохімічними особливостями виділяється два
типи субмаринних гідротермальних систем:
·
системи
глибоководних жолобів;
·
системи
океанічних і морських рифтів.
Системи
глибоководних жолобів
Вузьких та глибоких ровів
на дні океанів, які простягаються поблизу їх берегової лінії і часто
оконтурюються острівні дуги. Ці гідротермальні системи формуються в зоні
заглиблення океанічної кори, яка
занурюється під материкову, та взаємодії з речовиною мантії. Океанічна кора
складається з шару осадових порід, що містять у собі воду океанічного
походження у вільному та зв’язаному вигляді, шар базальту та серпентинітів,
який містить велику кількість води. Водообмін у гідротермальних система
глибоководних жолобів дуже складний. У ньому беруть участь потоки мантії,
відроджені води з океанічної кори, води океану, а також води континентальної
кори.
Системи
океанічних та морських рифтів
Приурочені до
серединно-океанічних хребтів або континентальних зон розтягування. Вони
характеризуються розвантаженням глибинних вод. Океанічні рифти являють собою
специфічні субмаринні гідротермальні системи. Про це свідчать дуже високі
значення теплового потоку, широкий розвиток підводного та надводного вулканізму,
субмаринні виходи вод і наявність гідротермальнозмінених порід у таких зонах.
Слід зазначити, що у рифтових зонах серединно-океанічних хребтів Землі підводна
вулканічна діяльність вчетверо потужніша, ніж така ж на суші. Дія гарячих
мінералізованих вод у рифтових зонах дуже активна.
-
Як ви розумієте
прислів’я? Поясніть.
Вода з водою – не гора з горою: зливається.
На болоті все гнилим пахне.
( за рахунок дифузії морські
рослини прониклись його запахом, який буде відчутний).
10 клас
Урок № 26 - 27
Тема: Китай.
Місце країни у світі та
Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у
міжнародному поділі праці. Система розселення.Експортна орієнтація економіки.
Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери.
Домінуючі
складові третинного сектору. Характерні риси
просторової організації господарства. Спеціальні економічні зони. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з
Китаєм.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Питання плану:
Особливості сучасного економічного розвитку країни. Експортна орієнтація
економіки.
Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни.
До матеріалу про розвиток чорної,
кольорової металургії, машинобудування.
У виробництві металів та
виготовленні готової продукції велике
значення має явище дифузії.
-
Що таке дифузія?
Дифу́зія (лат. diffusio —
поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія) — процес взаємного проникнення
молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої, що зазвичай
приводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому займаному об'ємі.
Повідомлення учнів
1.
Дифузія в твердих тілах
У твердих тілах дифузія
відбувається завдяки дефектам кристалічної ґратки, переміщенню атомів між її
вузлами або обміну місцями сусідніх атомів. Швидкість дифузії у твердих тілах
залежить від кількості дефектів у ґратці. Також, як і в рідинах, коефіцієнт
дифузії зростає з температурою, наприклад,
швидкість дифузії цинку в міді при підвищенні температури з 30 до 300°C зростає
в 1014 разів.
При контакті двох твердих
речовин, коефіцієнт дифузії першої речовини в другу може відрізнятися від коефіцієнту
дифузії другої в першу. Через це, у більш швидкодифундуючій речовині можуть
утворюватись пори. Це явище називається ефектом Кіркендала.
Якщо поверхні двох різних
металів (наприклад, свинцю і золота) добре відполірувати і щільно притиснути
один до одного, то взаємне проникнення молекул металів можна зареєструвати на
глибину близько одного міліметра. Правда, для цього знадобиться час на кілька
років.
Ще
повільніше відбувається дифузія однієї твердої речовини в іншу. Наприклад, якщо
мідь покрити золотом, то буде відбуватися дифузія золота в мідь, але при
нормальних умовах (кімнатна температура і атмосферний тиск) золотовмісний шар
досягне товщини в кілька мікронів тільки через кілька тисяч років. Інший
приклад: на золотий злиток був покладений злиток свинцю, і під вантажем за
п'ять років свинцевий злиток проникнув в золотий злиток на сантиметр.
За допомогою явища дифузїї здійснюють дифузійне
зварювання, спікання порошків,
хіміко-термічне оброблення металів (цементація, азотування, чорніння),
нанесення покриттів зі спец. властивостями та з високою адгезією, металізацію
поверхні (алітування, хромування, нікелювання) та ін. технології, призначені
для поліпшення якості й створення спец. матеріалів.
2.
Дифузі́йна металіза́ція —
вид хіміко-термічної обробки,
що базується на дифузійному насиченні
поверхневих шарів виробів з металів і сплавів іншими
металами. Дифузійна металізація проводиться для підвищення твердості, корозійної стійкості, зносостійкості, жаротривкості,
блиску і естетичного вигляду.
·
алітуваннняя (насичення алюмінієм), використовується для деталей, що працюють при високих температурах;
·
дифузійне хромування (насичення хромом) застосовують для деталей машин і напівфабрикатів із сталі, сплавів на основі нікелю, молібдену, ніобію, міді та ін. елементів.
Дифузійне хромування надає виробам жаростійкості в повітряному середовищі або в
середовищі газів, що містять сірку і ванадій (до 1000 °С), зносостійкість,
жароміцність, опір ерозії, втомі, корозії в агресивних середовищах (H2O2,
HNO3, NaCI), високі електромагнітні властивості. Хромування
проводять при 900...1250 °С. Товщина дифузійного шару від 40 мкм до 3 мм;
·
борування (насичення бором), який забезпечує високу твердість (1800...2000 HV),
зносостійкість та стійкість проти корозії в різних агресивних середовищах[1];
·
силіціювання (насичення кремнієм), що сприяє високій корозійній стійкості в
морській воді, а також деяких кислотах;
·
берилізація (насичення берилієм), яка забезпечує для сталей
підвищення твердості, жаротривкості при 800–1100 °С і корозійної стікості;
·
титанування (насичення титаном, яке забезпечує підвищення твердості,
стійкості проти спрацювання, корозійної та кавітаційної стійкості[1].
Дифузійною металізацією
можна отримувати дифузійний шар товщиною від 10 мкм до 3 мм. Процеси
дифузійної металізації дозволяють підвищити жаротривкість сплавів
(наприклад, алітована сталь
має жаротривкість до 900 °С), абразивну зносостійкість (наприклад, хромування
сталі У12 збільшує її зносостійкість у 6 разів), опір термоудару та швидкій
зміні температури, корозійну стійкість і кислототривкість та
покращити інші властивості металів і сплавів.
Дифузійне хромування
використовують для пароводяної арматури, клапанів, патрубків, вентилів, а також
деталей, які працюють на зношення в агресивних середовищах. Алітування —
для деталей газогенераторних машин та клапанів.
Високі теплофізичні
характеристики берилідних шарів дозволяють використовувати берилізацію для
захисту виробів від впливу металевих розплавів, наприклад, для захисту деталей
з нержавіючої сталі 10Х18Н9Т
у потоці розплаву літію,
деталей з чавуну та
сталі у розплавленому алюмінію.
Берилізації часто піддають турбінні лопатки із жароміцних сплавів, кокілі і
деталі ливарних форм для
лиття алюмінієвих сплавів, гребні гвинти суден,
сопла реактивних двигунів тощо.
3. Порошко́ва
металургі́я — галузь науки
і техніки, яка охоплює виробництво металевих порошків,
а також виробів з них, або їхніх сумішей з неметалевими порошками. Важливими
відмінними рисами даної галузі є одержання речовин у порошкоподібному стані та
проведення операції нагрівання (спікання) заготовок із
порошків при температурі нижче
точки плавлення відповідного металу, або у випадку суміші різнорідних порошків,
нижче температури плавлення найменш тугоплавкого компонента основи. Отже,
послідовне здійснення в єдиному циклі операцій одержання порошку і перетворення
його у виріб становить суть порошкової металургії.
Серед наявних різноманітних способів
обробки металів порошкова металургія займає своє особливе місце, тому що
дозволяє не тільки робити вироби різних форм і призначень, але і створювати
принципово нові матеріали, одержати які іншими шляхом украй важко або взагалі
неможливо. Порошкова металургія успішно конкурує з литтям,
обробкою тиском, різанням та
іншими методами, доповнюючи або заміняючи їх.
4.
Історія
Соболевський Петро Григорович
Заслуга виділення специфічних прийомів
обробки металів та об'єднання їх в особливий технологічний метод —
порошкову металургію — належить російському вченому Петру Григоровичу
Соболевському (1782—1841), якому в роботі
допомагав хімік Василь
Васильович Любарский (1795—1854). У
1826—1827 році була розроблена технологія виготовлення виробів із платинового
порошку (монети, тиглі та ін.), промисловий випуск яких випередив роботу
англійця Волластана, який запропонував у 1828 році аналогічний спосіб одержання
компактної платини. Першим металом порошкової металургії стала платина,
оскільки на той час через високу температуру плавлення не можна було
застосувати традиційне для обробки дорогоцінних металів лиття.
Розвиток техніки зробив можливим досягнення
високих температур, що привело до освоєння виробництва платинових виробів
литтям, у зв'язку із чим до середини XX століття про порошкову металургію знову
забули і згадали лише через 50 років, коли бурхливий розвиток електротехніки
став вимагати матеріалів (таких як дріт з тугоплавких металів, мідно-графітові
щітки й т.п.), які не можна було виготовити звичайними, відомими в той час
методами. Потім з'явилися різноманітні вироби з порошків: самозмащувальні вальниці, тверді сплави для
обробки високоміцних нових матеріалів, магнітні матеріали тощо. Зараз важко
назвати область сучасної техніки, де б не застосовувалися методи порошкової
металургії для виготовлення виробів або самі порошкові вироби.
Освоєння технології різних порошків дало
поштовх розвитку робіт в області виробництва з них матеріалів і виробів
конструкційного призначення. Крім технологічних розробок були проведені великі
дослідження в області створення наукових основ порошкового металознавства та
порошкової металургії в цілому.
5.
Шеньчженьська міжнародна виставка
порошкової металургії та цементованого карбіду
Параметри події
Що йде Зацікавлений Не йде
Завдяки сильній підтримці та активній
участі вітчизняних та зарубіжних асоціацій порошкової металургії виставка стала
важливою платформою для обмінів промисловості та накопичення мереж, а для
підприємств порошкової металургії Китаю справді створити торгову платформу, що
підтримує всю машинобудівну промисловість.
Переваги та основні моменти виставки
Діапазон експонатів:
1. Порошкова металургійна сировина:
порошок на основі заліза, порошок кольорових металів, атомізований порошок,
порошок вогнетривких металів, порошок з нержавіючої сталі, порошок
неметалічний, графіт і спеціальна мастило, очисний засіб та мастило, інші
допоміжні матеріали.
2. Сировина та допоміжні матеріали
цементуваного карбіду: вольфрамовий порошок, порошок карбіду вольфраму, порошок
кобальту, порошок нікелю, вольфрам високої чистоти, сплав вольфраму-міді,
порошок хрому, молібденовий порошок, порошок заліза, карбід, складний карбід,
нітрид, кобальтонікелевий матеріал і різні допоміжні матеріали, такі як сажа,
парафін, PEG.
3. Цементне обладнання для виробництва
твердосплавної та порошкової металургії, редукційна піч, піч для карбонізації,
кульова млина, розпилювальна машина, сушильна машина, відсівна машина,
грануляційна машина, ручна машина під тиском, автоматична машина під тиском,
машина холодного ізостатичного пресування, екструзійна машина, лиття порошку
MIM, технологія формування та обладнання друку 3 d, піч для вакуумного
спікання, спікання під тиском, гаряче пресування, машина гарячого ізостатичного
пресування, шліфувальний верстат, різання ліній, EDM, всі види очищення газів,
пристрій газового захисту та атмосфери, графітовий човен, лазерне різання ,
зварювальна, маркувальна технологія; шліфувальна машина, машина для різання
ножів, шліфувальний верстат, ріжуча рідина, технологічна рідина, охолоджуюча
рідина, мастило та супутні вироби.
4. Цементовані твердосплавні вироби:
твердосплавний ріжучий інструмент, циркулярна пила, свердло, обертовий
інструмент, інструменти, штампи, ущільнювач, молоток, валик, інструмент для
свердління заготовки, вбудована вкладиш, брусок, смуга, лист, плита, лезо,
кругле лезо, ударна сівалка, куля, деревообробний різак, штамповка для
холодного холодного ходу, сплав круглої штанги, модуль натягу, зварювальне
лезо, фрезерна вставка, кільце для вафельних виробів, гірничі інструменти та
інші нестандартні деталі з корозійного зносу та різні нестандартні вироби
спеціальної форми.
5. Продукція порошкової металургії:
залізо, мідь, алюміній, деталі з спеченої основи з нержавіючої сталі, деталі
лиття під тиском, електричні сплави, магнітні матеріали, тверді сплави та
вогнетривкі метали, керамічні матеріали, надтверді матеріали, фрикційні
матеріали, пористі матеріали та інші вироби.
6. Обладнання та технології випробування:
аналізатор тестування різних розмірів і твердості, аналізатор поверхні, складу
та структури, технологія вакуумного нанесення покриття, технологія
нанопокриття.
7. Друк 3D: поліграфічне обладнання 3D,
поліграфічні матеріали 3D (полімерні порошкові матеріали, керамічні порошкові
матеріали, металеві порошкові матеріали тощо).
8. Вогнетривкі метали та вироби: жароміцна
легована сталь, сплав вольфраму високої щільності, куля сплаву основи вольфраму
високої щільності, пруток із сплаву вольфраму, вироби спеціальної форми тощо
Немає коментарів:
Дописати коментар